Луна та Ліам — не просто друзі дитинства. Вони — два елементи однієї душі, що зростали разом у затишному містечку, розділяючи перші радощі, спільні страхи та заповітні мрії. Їхній зв’язок здавався вічним — аж до того моменту, коли одна-єдина обіцянка, не стримана у вирішальний момент, усе змінила.
Зрада. Біль. Катастрофа, що розбила довіру. А потім — мовчання.
Нова зустріч у місті, яке не прощає
Минуло кілька років. Нью-Йорк. Шум, холод, багатомільйонне забуття. Та доля, як справжній режисер драми, знову зводить їх разом.
Але це вже не той Ліам, що обіймав її, коли було страшно. Тепер перед Луною — чоловік, у якого в очах не тепло, а вогонь. Його погляд спалює, слова — ранять. Замість підтримки — стіна холоду. Замість обіймів — отруйні натяки. Він не забув. І він точно не пробачив.
Жага помсти чи залишки любові?
Що сильніше — бажання поквитатися чи надія на прощення? Ліам наче шукає справедливості, але під його гнівом ховається щось більше. Він страждає так само, як і вона.
А Луна… Вона змінена. Сильна, вольова, але все ще вразлива саме до нього. До того, хто знає її найглибші рани — бо сам і завдав їх.
Ця зустріч — не просто черговий розділ їхнього життя. Це точка кипіння, де вирішується: зруйнує їх минуле остаточно чи дасть шанс на нову історію?
Цей роман — для тих, хто вірить у силу минулого, що переслідує нас у майбутньому. Для тих, хто хоче відчути справжній біль, гнів, пристрасть і… надію.
Кожна сторінка — це крик душі, кожен діалог — поєдинок почуттів. І кожен читач, дочитавши до останнього рядка, обов’язково поставить собі запитання:
А чи змогла б я пробачити?