Світло фар автомобілів вирушало у віддалену темряву, де, серед злиденних контурів фабричних будівель, лежало тіло молодої стриптизерки. Образно сказати, це було як сцена з фільму жахів, де кожен кадр навіював холод на шкірі. Тіло зв'язане мотузкою витонченим японським мистецтвом — шибарі, яке, як виявиться пізніше, мало більш глибокий сенс, ніж просто злочин.
Вище за мистецтво
Макабрічна гримаса болю на обличчі загиблої нагадує найжахливіші полотна великого Франсіско Ґойї, розгубленого в безодні своїх власних марев. Це не лише кримінальне діло, а справжня творча подія, яка привертає увагу навіть мадридського мільярдера Альфонсо Переса, який, здається, виявив незвичайний інтерес до цих дій. Справа виявилася більш складною, ніж здавалося на перший погляд.
Занурення в містику
Детектив Стефан Корсо відчував, що він відкриває шкатулку Пандори, знаходячись на шляху розкриття цієї таємниці. Перед ним не просто стояло завдання розслідування, а справжнє мистецтво розкриття душі вбивці. Стежити за кожним слідом стало не просто обов'язком, а справжньою духовною пітагорівською теоремою.
Поринання у світ темних бажань
Таємнича нитка розслідування затягла детектива у світ, де звичайні людські страждання стають валютою задоволення. Це був світ, де образи і думки перетворюються на реальність, а бажання та фантазії вирішують долі жертв і вбивць. Кожен крок детектива був як стежка в лабіринті мислення вбивці, де історія розкривалася крок за кроком, як у кращих трилерах.