А що б зробив ти, дізнавшись, що сьогодні твій останній день? Саме з цього запитання починається приголомшлива історія від Адама Сільвери — автора, який не боїться говорити про найболючіше. Роман «Вони обидва помруть у кінці» — це не просто фантастичне припущення, а глибоке, зворушливе й надзвичайно людяне дослідження того, як одна звістка здатна перевернути весь твій світ.
Один день. Два життя. Останній шанс
5 вересня, трохи за північ, Матео Торрес і Руфус Еметеріо отримують тривожний дзвінок. Система «Вісники Смерті» безпомилкова: вона знає, коли саме настане твоя смерть, і повідомляє про це заздалегідь. Сьогодні — їхній останній день. Вони незнайомі, але обидва не хочуть провести ці 24 години на самоті. Саме тому й існує додаток «Останній Друг» — щоб знайти когось, хто зрозуміє і проживе з тобою останні миті.
Велика пригода у межах одного дня
Матео — тихий, мрійливий, трохи тривожний. Руфус — сильний, бунтівний, з болючим минулим. Вони зовсім різні, але саме це й робить їхню зустріч справжнім дивом. Разом вони вирушають у пригоду, яка не схожа на жодну іншу — не тому, що вона довга, а тому, що кожна хвилина має значення. Вони встигають посміхнутися, побачити красу світу, сказати те, чого не наважувались усе життя. І — відчути любов. Таку, яка приходить не на роки, а на вічність.
Книга, що не відпускає
Адам Сільвера створює особливу атмосферу — зворушливу, чесну, справжню. Він не боїться сліз читача, навпаки — запрошує їх. Його мова — це ніжна поезія в прозі. Герої його книг живі, такі самі вразливі, як ми. Вони помиляються, бояться, закохуються, наважуються. І завдяки цьому ми впізнаємо в них себе.
Про життя, яке варте того, щоб його прожити
Ця книга — не про смерть. Вона про життя. Про сміливість бути собою, навіть коли залишилося зовсім мало часу. Про важливість кожної миті, кожного погляду, кожного слова. Про те, що любов — навіть якщо вона коротка — все одно змінює нас назавжди.
«Вони обидва помруть у кінці» — це роман для підлітків і дорослих, для тих, хто вже втрачав і ще боїться втратити. Це книга, яка розриває серце, але потім лагідно його зшиває. Вона залишає після себе слід — світлий, щемливий і справжній. Це історія про те, що ми не можемо контролювати час… але ми можемо контролювати, як його прожити.